В Одесі перейменували 4-ту Суворовську вулицю на честь видатного фізика-теоретика Йосипа Фішера, який зробив значний внесок у розвиток наукової школи в місті. Хоча сам вчений не народився в Одесі, саме тут пройшли найплідніші роки його кар’єри — він понад два десятиліття очолював кафедру теоретичної фізики в Одеському університеті імені Мечникова.
У рамках вшанування пам’яті вченого на фасаді головного корпусу ОНУ встановили меморіальну дошку, яка засвідчує його зв’язок із містом та наукову велич.
Шлях крізь випробування
Йосип Фішер народився у Мінську в 1919 році у єврейській родині. Його юність була позначена трагедією — у 1937 році під час сталінських репресій заарештували спочатку батька, а згодом і матір. Батька стратили через два місяці, матір відправили до заслання на 7 років. Самого Йосипа виключили з комсомолу як “сина ворогів народу”. Попри психологічні та соціальні тиски, він зміг завершити навчання з відзнакою в 1941 році, напередодні війни.
Через слабкий зір Фішера не мобілізували, однак уже в 1942 році він добровольцем пішов на фронт. Після війни продовжив наукову діяльність, і в 1959 році захистив докторську дисертацію. Його монографія «Статистична теорія рідин», опублікована у 1961 році, стала проривом у галузі і була перекладена англійською в США та Індії вже в 1964 році.
Одеський період — золота доба вченого
У 1960-х Йосип Фішер очолив кафедру теоретичної фізики в Одеському університеті. Саме тут він створив наукову школу, яка зайняла помітне місце в радянській та світовій фізиці. Його дослідження торкалися не лише властивостей рідин, а й тем гравітації, термодинаміки та оптики — зокрема, молекулярного розсіювання світла.
Своїми ідеями Фішер формував ціле покоління науковців — під його керівництвом захистилися понад 150 кандидатів і 15 докторів наук. Багато з них продовжили розвивати засновані ним теорії в Україні та за її межами.
Пам’ять про вченого
У 1977 році після інсульту професор відійшов від активної наукової роботи. Йосип Фішер помер у 1995 році, його поховано в Одесі. Сьогодні його праці залишаються затребуваними, а наукова школа, закладена ним, — дієвою.
Перейменування вулиці на його честь та встановлення меморіальної дошки — символічне повернення вченого до міського простору, з яким була пов’язана значна частина його життя. Одеса таким чином вшановує не лише науковця, а й людину, яка попри важкі життєві обставини зберегла вірність науці й виховала нове покоління дослідників.
