Щодня на Трасі здоров’я в Одесі можна зустріти Лідію Путівську — 65-річну жінку, яка з легкістю виконує гімнастичні вправи, вправляється на турніках і практикує йогу просто неба. Переселенка з Куп’янська, яка знайшла в Одесі новий дім, не уявляє свого життя без руху й спорту.
У жовтні 2024 року Лідія вимушено залишила рідний дім через бойові дії на Харківщині. Повернувшись у рідну Одесу, жінка оселилася у центрі для переселенців і продовжила підтримувати активний спосіб життя. За її словами, саме спорт допомагає зберігати сили та внутрішню рівновагу у складний період.
“Я була змушена переїхати, бо обставини стали зовсім важкими. Але Одеса — моє рідне місто, тут особлива енергетика, я тут виросла і завжди любила це місто”, — розповідає Лідія.
З дитинства спорт був для Лідії чимось більшим, ніж хобі. Вона займалася гімнастикою, фігурним катанням, танцями, а коли не мала можливості тренуватися у клубах — вигадувала власні програми вдома. Зараз жінка переконана: рух — це стиль життя і щоденна потреба.
“Якщо перестаєш тренуватися — організм одразу дає збої. Потрібна енергія, але ще важливіше — бажання. Це має йти зсередини, незалежно від віку чи результатів. Я роблю це для себе й отримую задоволення саме від процесу.”
Своїм улюбленим місцем для тренувань Лідія обрала спортивні майданчики на Трасі здоров’я. Їй до душі атмосфера, зелень і відсутність бетонної метушні. “Тут можна відчути природу, свіже повітря, море. Це зовсім не те, що кам’яні джунглі Ланжерону чи Аркадії”, — ділиться жінка.
Лідія демонструє на майданчику не лише гнучкість, а й силу — вправно тримає стійку на руках, підтягування і складні елементи на турніку. Її приклад надихає багатьох — і не лише пенсіонерів, а й молодь.
Своє головне правило вона формулює просто:
“Головне — не кидати, навіть якщо важко. Ідеться не про досягнення, а про постійну роботу над собою. Тільки якщо справді відчуваєш у собі потребу — спорт стає станом душі.”
Лідія радить молодим не чекати ідеальних умов, а знаходити мотивацію всередині, прислухатися до себе і не відкладати здоров’я на потім. Її історія — доказ того, що активність не має вікових меж, а сила та енергія — це питання щоденної звички і любові до життя.
