В Одесі в рамках днів єврейської культури відбулася унікальна лекція мистецтвознавця Володимира Островського, присвячена художникам єврейського походження, імена яких майже не згадуються в українському мистецькому дискурсі. Захід пройшов у виставковій залі Музею західного і східного мистецтва, де зібралися поціновувачі живопису різних поколінь.
Лекцію Островський назвав промовисто — «Єврейські художники Одеси, про яких ви нічого не знаєте». Вона стала спробою відновити історичну справедливість і повернути з небуття забуті імена.
Історія викреслення і замовчування
Мистецтвознавець розпочав з демонстрації старовинної художньої енциклопедії 1914–1915 років. Вже у цьому виданні він знайшов натяки на сформовану упереджену думку про неспроможність євреїв до живопису. Зокрема, в розділі про євреїв у мистецтві йшлося про те, що вони мають слух, а не зір — через історично пригнічений спосіб життя, темні квартири й постійну настороженість перед владою.
«Я читав і не вірив: їм нав’язували талант до музики, але не до живопису. Це було майже ідеологічне таврування», — зазначив Островський.
Ситуація ускладнилася в радянські часи, коли антисемітизм проявлявся на всіх рівнях — від цензури до репресій. Як наслідок, творчість єврейських митців часто замовчувалась або приписувалась іншим авторам. Навіть ті художники, що народилися чи працювали в Одесі, практично не згадуються у сучасних мистецьких оглядах.
Загублені імена та повернення пам’яті
Одним із прикладів несправедливо забутого художника став Теофіл Фраєрман — уродженець Бердичева, який переїхав до Одеси ще в дитинстві. Він був учнем Киріака Костанді, навчався в Мюнхені та Парижі, а після повернення до Одеси став директором Музею західного і східного мистецтва. У Парижі він виставлявся під псевдонімом Тео Фра.
Однак у 1930-х його життя різко змінилося. Через звинувачення у “формалізмі” та “космополітизмі” він втратив роботу, а згодом і можливість відкрито виставлятись. До самої смерті Фраєрман жив у страху, що його роботи стануть причиною нових переслідувань.
Сьогодні картини Фраєрмана мають високу мистецьку цінність, але значна частина його спадку досі не знайдена.
Прокляття забуття, яке ще можна зняти
«Над одеськими єврейськими художниками ніби нависло застаріле прокляття — ми бачимо їхні картини, захоплюємося, але за декілька днів забуваємо навіть прізвище», — зазначив Островський. Він упевнений, що повернення цих імен у публічний простір є питанням культурної гідності Одеси та всієї України.
Завдяки таким ініціативам, як лекція Володимира Островського, з’являється шанс виправити історичну несправедливість і повернути визнання тим, кого свого часу свідомо замовчували.
