Переїхавши з Миколаєва до Подільська, Валентина Клімова почала все з чистого аркуша – і за рік розгорнула повноцінні онлайн-курси. Тут сотні дітей і дорослих вивчають англійську, польську та німецьку, а частину занять для громади підприємиця проводить безкоштовно. Попри війну, сімейні виклики і службу чоловіка у ЗСУ, вона формує команду викладачів і планує нові освітні проєкти.
До повномасштабного вторгнення Клімова керувала офлайн-школою в Миколаєві – близько 600 учнів, велика команда і сучасні методики. Війна усе обірвала: після потужного обстрілу родина три дні провела в укритті і 8 березня виїхала з міста. Їхній сину тоді було 4 роки – аби не травмувати дитину, батьки пояснювали вибухи як «роботу порту».
Пунктом призначення став Подільськ, куди кликала сестра. Місто було знайоме, а місцева спільнота допомогла з житлом, дитсадком і документами. «Середовище маленьке, але привітне – підтримка відчувалася з перших днів», – розповідає Валентина.
Навчання не зупиняли – перші пів року школа працювала на донати: хто міг – оплачував, хто ні – займався безкоштовно. У вересні поновили системні онлайн-групи. Зараз у розкладі 50 груп і близько 260 учнів, до команди долучилися менеджери та викладачі з різних міст.
До англійської додали польську і німецьку – цього вимагало життя. Багато колишніх учнів опинилися у Польщі та Німеччині і потребували мови для адаптації. Довіра до підходу, відточеного роками, спрацювала і в нових напрямках.
Сильна сторона школи – методична база і постійне навчання команди. Методист відбирає сучасні вебінари та матеріали, викладачі оновлюють підручники і вправи, щоб утримувати практичний фокус. «Ми самі постійно вчимося – це робить нас конкурентними», – каже підприємиця.
Окремий вимір роботи – волонтерські уроки. В освітньо-культурному просторі Подільська Валентина безкоштовно викладає англійську дітям і дорослим. «Я прийшла туди як людина, якій потрібна допомога, – згадує вона. – Подумала, чим можу бути корисна. Найцінніше, що маю, – знання. І ними я ділюся».
На ці заняття приходять родини переселенців і місцеві. Діти ставлять безліч запитань, дорослі старанно конспектують і часто проявляють ще більшу мотивацію. «Очі горять у всіх – і це найбільша відзнака для викладача», – додає Валентина.
Попри інтенсивний графік, родинні справи на першому місці. Син навчається у другому класі та відвідує гуртки, чоловік проходить чергову підготовку у війську. «Нелегко, але ми справляємося – крок за кроком», – каже підприємиця.
«Мене тримає думка про майбутнє сина і розуміння, що моя робота змінює життя – дітей, дорослих, учителів. Це найбільша мотивація».
Далі школа зростатиме не лише в мовних напрямах. У планах – простір підтримки з психологічними зустрічами, лекціями фахівців і новими освітніми ініціативами. «Хочемо, щоб люди мали місце, де їх чують і де можна розвиватися навіть у найтяжчі часи», – пояснює засновниця.
Тим, хто змушений починати спочатку, Валентина радить просте правило: не здаватися. «Рухайтеся вперед маленькими кроками. Якщо щось не вийшло – залишайте і пробуйте інше. Головне – не зупинятися», – підсумовує вона.
