Український інститут національної пам’яті 7 жовтня оприлюднив рішення щодо низки діячів Російської імперії, чиї імена досі залишаються в українських містах у вигляді пам’ятників, назв вулиць та інших об’єктів. Серед них опинилися й постаті, пов’язані з історією Одеси. Одним із найобговорюваніших став пам’ятник Михайлу Воронцову — державному діячу та генерал-фельдмаршалу імперії.
У місті вже кілька тижнів тривають дискусії, чи має пам’ятник залишитися на своєму місці, чи його слід демонтувати. Паралельно вирішується доля бюстів Пушкіна, Глінки та Грибоєдова, розміщених на фасаді Одеського оперного театру.
Закон і позиція Інституту нацпам’яті
Інститут діяв відповідно до Закону України “Про засади державної політики національної пам’яті українського народу”. Згідно з ним, символікою російської імперської політики є пам’ятники, назви чи об’єкти, встановлені на честь осіб, які служили у структурах імперської влади або прославляли її політику.
Винятки робляться лише для тих, чия діяльність сприяла розвитку української науки, культури чи державності. Саме тому Український інститут національної пам’яті ухвалив рішення про демонтаж об’єктів, пов’язаних із Воронцовим, Сабанєєвим, Пушкіним, Глінкою та Грибоєдовим. Відповідно, бюсти трьох останніх із фасаду оперного театру мають бути вилучені з публічного простору.
Хто залишився у “списку винятків”
Експерти наголошують, що не всі діячі російського періоду підпадають під дію закону. Серед винятків названі письменник Микола Гоголь, художник Михайло Врубель, науковці Ілля Мечников і Костянтин Ушинський, а також будівничі Одеси — Осип Дерібас, Дюк де Рішельє, Ланжерон і Григорій Маразлі. Їхня діяльність, за висновками Інституту, сприяла економічному й культурному розвитку українських територій, а не прославляла імперію.
Позиція експертів: Воронцов — символ імперії чи розбудовник Одеси
За словами експерта з деколонізації Українського інституту національної пам’яті Богдана Короленка, Михайло Воронцов був не лише державним, а й військовим діячем Російської імперії, який безпосередньо втілював її політику. Саме тому його пам’ятник не може залишатися в публічному просторі.
“Воронцов був генерал-фельдмаршалом, представником збройних формувань Російської імперії. Його діяльність пов’язана з реалізацією імперської політики. Згідно з рішенням Мінкульту, пам’ятник вже вилучено з державного реєстру, тож орган місцевого самоврядування має забезпечити його демонтаж”, — пояснив Короленко.
Він також уточнив, що назви, пов’язані з Воронцовим, мають бути змінені — зокрема й вулиця, якщо така існує в межах міста.
Окремо експерт звернув увагу на архітектурний комплекс, відомий як “палац Воронцова”: офіційно у документах тепер він фігурує просто як “палац”, без згадки імені.
Аргументи істориків на користь збереження
Іншої думки дотримується історик Тарас Гончарук, член робочої групи з деколонізації при Одеській обласній військовій адміністрації. Він вважає, що Воронцов відіграв ключову роль у розвитку Півдня України й зробив значний внесок у становлення Одеси як економічного та культурного центру.
“Саме Воронцов домігся будівництва Приморського бульвару, старої Біржі, Бульварних сходів, розвивав порти, залізницю, підтримував торгівлю. Його часто звинувачували в Петербурзі, що він занадто захищає інтереси краю”, — зазначає Гончарук.
Історик нагадує, що торік робоча група вже пропонувала компроміс — залишити пам’ятник, але змінити напис, прибравши титул “світлішого князя” й залишивши лише “будівничому Одеси Михайлу Воронцову”.
Наразі остаточне рішення про демонтаж або оновлення пам’ятника має ухвалити Одеська міська рада. Обговорення тривають, і думки одеситів залишаються розділеними.
