Футбольна спільнота України понесла важку втрату – на 80-му році життя після тривалої хвороби помер Володимир Мунтян, видатний півзахисник київського «Динамо» та один з тих, хто творив золоту епоху клубу.
Його ім’я вписане у найяскравіші сторінки історії динамівців: сім чемпіонських титулів СРСР, два Кубки країни та легендарний тріумф у Кубку Кубків 1975 року. Мунтян був не просто гравцем – він був одним із символів покоління, яке змінило уявлення про радянський футбол.
Шлях до легенди
Уперше Мунтян вийшов на поле у футболці основного складу 15 жовтня 1965 року – у матчі проти «Пахтакора» в Ташкенті, який «Динамо» виграло 2:1. Цей дебют став початком 13-річної динамівської історії, упродовж якої він провів 420 матчів у всіх турнірах і забив 77 голів.
Найсильнішим у його кар’єрі став сезон 1968/69 років, коли під керівництвом Віктора Маслова він став головним рушієм команди. За той сезон Мунтян відіграв 41 матч і забив 12 голів, а у 1969 році був визнаний найкращим футболістом СРСР.
Трофеї та рекорди
За роки в «Динамо» Мунтян здобув 11 медалей чемпіонату СРСР, серед яких сім золотих. Він двічі вигравав Кубок СРСР – у 1966 та 1974 роках – і був фіналістом 1973 року. А після перемоги у Кубку Кубків-1975 разом із командою став володарем Суперкубка Європи.
Його внесок у європейські матчі також вагомий: 32 ігри в єврокубках і шість забитих голів.
Гра за збірну та міжнародний досвід
У складі збірної СРСР він провів 49 матчів і забив сім м’ячів. Брав участь у чемпіонаті світу-1970 та повернувся з бронзою Олімпійських ігор-1976.
Тренерська спадщина
Завершивши ігрову кар’єру у 1977 році, Мунтян перейшов до тренерської роботи. Починав з юнацьких команд «Динамо», згодом очолював олімпійську збірну України у 1992-94 роках.
Його тренерська географія широка: «Черкаси», «Оріон», «Таврія», «Оболонь», «Кривбас», «Ворскла», дубль «Динамо». Крім того, він працював за кордоном – тренував клуб «Косфаба» на Мадагаскарі та збірну Гвінеї.
Володимир Мунтян залишив українському футболу значно більше, ніж перелік титулів. Він залишив поколінням приклад відданості грі, професіоналізму та характеру. Пам’ять про нього житиме на трибунах, у футбольних школах і в серцях тих, хто любив динамівський футбол.
