В Одеському музеї західного і східного мистецтва відкрилася виставка херсонської художниці Яни Голуб’ятникової під назвою “Почути, щоб почати”. Протягом кількох тижнів відвідувачі можуть оглянути дев’ятнадцять масштабних полотен, у яких переплітаються міфологічні мотиви, фольклорні образи та персонажі казок Андерсена, Туве Янсон і Льюїса Керрола.
Експозиція охоплює роботи, створені з середини 2010-х років до сьогодні. Художниця пропонує заглибитись у світ символів та метафор, через які відвідувач має змогу віднайти внутрішню точку опори, переосмислити досвід і побачити трансформації власних відчуттів.
Світ Голуб’ятникової наповнений переосмисленими міфами та образами, у яких поруч живуть герої грецької античності, героїні улюблених дитячих історій та персонажі, створені з реальних людей – від знайомих по танцювальному гуртку до хлопця, який перебуває в російському полоні. Кожна робота має власну історію та є роздумом про сенси й особистий досвід.
Міфологічні мотиви та символи
Центральне місце на виставці займають полотна, створені під впливом міфологічних сюжетів. Вони формують окрему лінію експозиції та дозволяють по-новому поглянути на стародавні сюжети.
“Мойри”, “Зефір”, “Валькірії”, “Гесперида”
Картина “Мойри” зображує юних та спокійних богинь долі у м’якій пастельній палітрі. Їхній образ не викликає страху, натомість відкриває ідею природності завершення і циклічності життя. У роботі “Зефір” художниця втілила образ західного вітру, який змітає непотрібні переживання з внутрішнього світу людини, очищуючи та оновлюючи її.
“Валькірії” демонструють виснажених служниць бога Одіна, які супроводжують душі загиблих воїнів. Їхні образи нагадують про відповідальність людства за свої дії та порушують питання про можливість довгоочікуваного миру.
“Гесперида” переносить глядача до саду золотих яблук – місця, де спокій поєднано з бажаннями та випробуваннями. Це полотно підкреслює важливість вибору та руху вперед, навіть коли минуле здається затишнішим.
Усі ці роботи доводять, що міфи здатні залишатися актуальними, промовляючи до сучасної людини її мовою почуттів і переживань.
Казкові образи та повернення в дитинство
Вагому частину експозиції становлять роботи, створені за мотивами літературних казок. Вони формують окрему тематичну лінію виставки і повертають глядача до світу дитячих фантазій.
Оле-Лукойє, Морра, Аліса та інші герої
Особливе значення для художниці має картина “Оле-Лукойє”. Вона зізнається, що розпочала роботу над нею ще до повномасштабного вторгнення. Частину полотна завершила в окупації, після довгої паузи, коли не могла навіть зайти до майстерні. Але одного дня вона знову сіла перед полотном і, працюючи мазок за мазком, повернулася до творчості.
“Ілюзорний світ, дитячий, казковий – це проекція моїх думок, але саме він став тією косичкою Мюнхгаузена, за яку я себе витягла в нормальний стан”, – говорить художниця.
У роботі “Морра” майже повністю негативний персонаж Туве Янсон набуває нового змісту. Під пензлем Яни він перетворюється на символ самотності, що тане від тепла людських почуттів. Синя гусінь, Аліса та інші герої Керрола постають у контексті вибору, відповідальності та віри в добро навіть у непередбачуваному світі.
Жіночі образи: ніжність у поєднанні з силою
Багато полотен присвячено жіночому досвіду. Ця тема проходить крізь експозицію, створюючи окремий сенсовий пласт.
“Чаклунка”, “Kobiety śniezne” та інші історії
“Чаклунка” передає складний світ жіночих переживань і мрій. У картині багато дрібних деталей – намисто, солодощі, маленькі пляшечки із зіллям. Усі ці елементи створюють відчуття багатогранності та тепла. Художниця підкреслює, що цей світ не потребує змін, адже його краса – у дрібницях.
Улюблена робота авторки “Kobiety śniezne” показує літніх жінок, які сміються та живуть повним життям. Вона нагадує, що в будь-якому віці можна бути яскравими, трішки недолугими, але завжди справжніми.
“Ця картина про те, що ми буваємо смішними й незграбними, але життя все одно повне і яскраве”, – пояснює художниця.
Мистецтво як прояв стійкості
Одним із ключових полотен виставки є робота “Ой посію мак”. Вона стала символом сміливості, справжності та незламності.
Історія повернення полотна
Картина пережила окупацію Херсона. Після вторгнення вона залишилася в обласній раді, де експонувалася до початку війни. Яна довго намагалася повернути роботу, навіть ходила до російської комендатури, наполягаючи, щоб її віддали. Вона говорить, що саме сила образів та сенс, закладений у картину, надавали їй відваги.
“Дівчата як маківки, які ще не заросли лебедою, що заважає бути сміливими. Я хочу бути поруч з ними п’ятою. Мій шлях – це шлях без лебеди”, – каже художниця.
Простір співчуття та внутрішніх змін
Виставка “Почути, щоб почати” об’єднує історії людяності, зцілення і пошуку внутрішнього світла. Кожна картина – це маленька казка, що допомагає зрозуміти себе у складні часи та підтримати тих, хто поруч. Для Одеси, міста багатошарового культурного досвіду, ця експозиція стала не лише мистецькою подією, а й місцем, де можна відчути емоційну опору та силу мистецтва.
Виставка триватиме до 7 грудня.
