Французький кінорежисер Люк Бессон, колись відомий завдяки фільмам на кшталт «П’ятий елемент» та «Леон», знову опинився в центрі уваги — цього разу не через кіно, а через політичну скандальність. 13–14 листопада він взяв участь у російському форумі “Культура. Медіа. Цифра”, що проходить у Москві за участю представників кремлівської верхівки.
Серед гостей заходу також був присутній сербський режисер Емір Кустуріца, відомий своєю відкритою підтримкою Путіна. Разом із Бессоном вони стали обличчями заходу, який, попри назву, більше схожий на пропагандистське шоу, ніж на культурну подію.
Темне минуле і зруйнована репутація
Після звинувачень у зґвалтуванні бельгійською актрисою Сенд Ван Рой у 2018 році, репутація Бессона зазнала серйозного удару. Попри те, що справа була закрита у 2023 році через брак доказів, вона не пройшла безслідно — інші жінки також повідомляли про домагання, але офіційних скарг не подавали.
Крім того, публіка не забула і про стосунки режисера з актрисою Майвенн, які розпочалися, коли їй було лише 15 років, а Бессону — 31. Ці факти продовжують викликати хвилю обурення, особливо на тлі його участі в кремлівських культурних заходах.
Форум як прикриття політики
Форум у Москві, на якому виступив Бессон, позиціонується як «платформа обговорення культури та медіа», але насправді виконує роль інструмента впливу для легітимізації дій путінського режиму. На думку багатьох критиків, участь західних діячів культури — це не просто співпраця, а культурна капітуляція.
“Танці перед диктатурою заради грошей — це не про мистецтво. Це про зраду цінностей свободи та людської гідності”, — зазначає один із коментаторів у європейській пресі.
Культура як ширма для агресії
На тлі повномасштабної війни Росії проти України, подібні дії виглядають як спроба відбілити образ агресора за допомогою іноземної присутності. Підкреслюється, що участь таких діячів як Бессон та Кустуріца лише зміцнює пропагандистську машину Кремля.
У своїх промовах на форумі вони не згадували про порушення прав людини, свободи слова чи війну в Україні — лише загальні фрази про «єдність» та «пошук істини». Однак в реальності подібні виступи — це мовчазна згода з політикою терору, яка ховається за лаштунками «культурних» заходів.
Учасники українського культурного простору та європейські активісти закликають до бойкоту митців, які співпрацюють із країною-агресором. Бо, як зазначають, мистецтво не повинно бути інструментом війни.
