Театрально-музичний гурт Schmalgauzen, що народився у стінах університету Карпенка Карого як студентський експеримент, сьогодні збирає тисячні зали, знімає власні мініфільми та тримає поруч із собою один з найактивніших фан-клубів країни. Їхні концерти нагадують вистави, а кліпи – повноцінне кіно.
П’ять років шляху: від аудиторій до великих майданчиків
За п’ять років існування Schmalgauzen суттєво змінили масштаб своєї присутності на сцені. Учасники пригадують, як нещодавно виступали в першому павільйоні кіностудії ім. Довженка в Києві та показували програму “Втомлена стріт” у столиці, а далі вийшли на велику сцену Палацу Україна.
“Нещодавно в Києві кіностудія Довженка – перший павільйон, та концерт ‘Втомлена стріт’ в Києві. Також виступили на великій сцені в Палаці Україна, а це понад 4000 глядачів – це був повний Шмальгаузен”, – розповідає вокаліст і піаніст гурту Михайло Матюхін.
Schmalgauzen почав виступати у 2020 році й швидко став упізнаваним серед студентської аудиторії. З лютого 2023 року солісти гурту Влад Михальчук і Михайло Матюхін грають у музичній виставі “Avgusto&Gustav” за мотивами творів Роберта Вальзера, яку показують у Будинку кіно.
Нині колектив їздить у тур з програмою “Твій Віль” і свідомо не обмежується лише гігантськими майданчиками.
“У нашому турі з програмою ‘Твій Віль’ буде майданчик і на 400 людей. І це та сама програма, костюми, емоції. Такі менші концерти зручніші для глядача – більше повітря, вони ближче до нас. А у нас це дійсно театральна вистава”, – пояснює Михайло.
Склад команди за цей час змінювався. Музиканти пережили й втрати.
“За ці 5 років для нашого колективу були втрати. З нами немає нашого саксофоніста Артемія Зеленського. Декілька людей покинули гурт через початок повномасштабного вторгнення. А команда дуже активно збільшується. Вони роблять атмосферу гурту доброзичливою, порядною, чесною. І з тим вона професійна”, – каже Михайло.
Влад Михальчук додає, що разом із часом природно зросли і масштаби проєкту.
“Змінились масштаби, напевно. Це нормально, тому що з часом збільшуються зали. Додатково йде обладнання музичне, світлове”, – констатує він.
Сьогодні Schmalgauzen – це не лише музиканти, а ціла творча група.
- Влад “Дід” Михальчук – соліст і гітарист;
- Михайло Матюхін – вокаліст і піаніст;
- Кирило Липко – барабанщик;
- Роман Дебрін – саксофоніст;
- Євген Запояско – басист;
- Георгій Ярмоленко – акордеоніст;
- Андрій Ширко – режисер гурту;
- Валентин Білоконь – директор гурту;
- Михайло Швець – оператор.
Шансон, рок і джаз: свій жанр між театром і музикою
Гурт позиціонують як театрально-музичний – на концертах поєднуються драматургія, пластика, сценічні образи та багатожанрові аранжування. Schmalgauzen експериментує з мовами і звучанням, а нещодавно представив мініальбом “Сад закоханих лілій” з трьома дуетами.
- “Бувай” зі співачкою KOLA;
- “Сад закоханих лілій” з фінальним монологом акторки Марії Стопник;
- “Судно Коельо” зі співачкою Машею Кондратенко.
Сам Матюхін не проти, коли Schmalgauzen відносять до традиції шансоньє.
“Мені сподобалося, коли сказали, що він шансоньє. І це, напевно, правда. Аранжування, яке поєднує рок, джаз, кабаре, робить окрему стихію, в якій ми знаходимося. Тому це шансон, рок, джаз”, – описує він.
Влад Михальчук прямо називає імена, на які гурт орієнтується.
“Ми орієнтуємось на прекрасні імена: Ів Монтан, Шарль Азнавур, Едіт Піаф. Одні з найбільших – Жак Брель. Фреєль – це, мабуть, найяскравіший приклад шансону. Це Франція”, – каже музикант.
Фан-спільнота та мініфільми: історії в один дубль
Окрема історія Schmalgauzen – їхній фан-клуб. 26 вересня 2023 року на премії Muzvar спільнота шанувальників гурту здобула перемогу в категорії “Найактивніший фан-клуб” разом з фанами італійського рок-гурту Måneskin.
“Ми на останній роботі оголосили конкурс на найкращий альтернативний фінал до кліпу ‘Сад закоханих лілій’. У telegram ми виклали три скриншоти найкращих альтернативних версій, а їх були сотні. Люди, яких ми обрали, абсолютно заслужено зробили найкращі моменти і отримують наш фірмовий мерч”, – розповідає Влад.
“Сад закоханих лілій” для Schmalgauzen – не просто кліп, а традиційний для гурту мініфільм, знятий одним кадром. Учасники переконані, що за цією формою – майбутні роботи.
“Я думаю, що в нас ще будуть мініфільми. У цьому кліпі працювала вся команда. Оператор Михайло Швець, режисер гурту Андрій Ширко, продюсер Валентин Білоконь. Вони розробили всю позалаштункову роботу – субтитри, фінальну візуалізацію, звук, який переходить з кімнати в кімнату”, – пояснює Матюхін.
За словами Влада, навіть фінальні субтитри зроблені вручну, без комп’ютерної генерації.
“Субтитри фінальні не комп’ютер намалював. Наші хлопці їздили на кіностудію і зі специфічною формулою випалювали ці букви, а потім їх знімали спеціальною технікою. ‘Сад закоханих лілій’ – це перший фільм, де використана система Dolby Atmos. Якщо дивитися в навушниках, там дуже класна увага до деталей. Коли Михайло зліва, то він буде реально зліва у вухах. Десь розбивається бокал – ви це почуєте в навушниках. Dolby Atmos рулить”, – каже він.
Зйомка в один дубль вимагає колосної концентрації всієї команди.
“Це знову була історія однокадрова. Кожного разу – великий уклін Михайлу Швецю, який витримує на собі величезну камеру і мільйон людей, що працюють за лаштунками, швидко перебігають з однієї точки в іншу. Так само і у фільмах ‘Забери’, ‘Втомлена стріт’, ‘Параджанов 100′”, – зазначає Михайло.
Не обходиться без курйозів. Влад згадує, як під час зйомок піротехнік переплутав момент спрацювання ефекту.
“У нас реально один кадр. Ми робимо все, поки не вийде. Було дуже багато дублів. Наприкінці мене вбивають і вибухає сорочка. У піротехніка було дві кнопки, і він в один момент їх переплутав – сорочка вибухнула посеред кадру, посеред пісні. У нас було вісім білих сорочок, це теж залежало від кількості дублів. Повних кадрів вийшло десь сім-вісім, але не до кінця зіграних”, – розповідає музикант.
Війна, втрата і відповідь музикою
Повномасштабне вторгнення змінило й творчі акценти Schmalgauzen. Після 24 лютого 2022 року гурт випустив свій останній російськомовний альбом VilloDoledo – на честь друга та колишнього учасника Артемія Зеленського. Восени 2022 року колектив повернувся на сцену з новою програмою “Твій Віль”.
Влад Михальчук зізнається, що війна змусила гурт додатково “наростити м’язи”, аби підтримувати армію.
“Дуже багато чого змінила війна. Якось так вийшло, що ми наростили мускули, аби допомагати нашій армії. Треба просто допомагати, бути з ними і підтримувати все”, – говорить він.
Михайло Матюхін говорить про віру як про основу внутрішньої опори.
“Я думаю, що ми маємо перемогти, бо за нами правда. І довести, що вона є. Просто вона є”, – наголошує музикант.
Для Влада війна має ще й особистий вимір. Під час повномасштабного вторгнення загинув його старший брат – професійний військовий, який пішов добровольцем з перших днів і став майором, комбатом у 26 років.
“Він був надвійськовим, на мою думку. Йому вже забороняли виходи, тому що він майор, комбат у 26. Я подивився документи, скільки там бойових виходів – за голову хапаєшся, скільки всього пережито”, – згадує Влад.
Він відверто говорить про те, як втрата змінює оптику й посилює бажання діяти.
“Все в житті стається так, як стається. Те, як ти це сприймаєш, – твоє діло. Ти, на жаль, стаєш на бік тих, хто втратив когось на війні, і починаєш їх розуміти. Я завжди кажу: нація не повинна існувати, вона повинна жити. І ти повинен просто ці цеглинки підкидати і робити все, що в своїх силах. У мене просто з’явився апетит, що треба допомагати більше”, – підсумовує музикант.
Як тримаються артисти в умовах повсякденної війни
Попри постійний стрес і роботу в умовах небезпеки, учасники гурту шукають свої способи відновлення. Влада Михальчука на запитання про ресурсна віднову відповідь лаконічна.
“Я сплю”, – каже він.
Для Михайла ключовою опорою стала родина.
“У мене є прекрасна родина. Коли дитині шість місяців, вона не до кінця розуміє, що таке обстріл, але може злякатися, бо її мама злякалась. А зранку, коли вона посміхається з дружиною – це лікує. Дитина мене навчила не боятися того, що можеш поспати дві години за день, і ти знаєш, що живеш заради когось”, – зізнається він.
Для Schmalgauzen сьогодні сцена, кіно в один кадр, спільнота фанів і благодійні ініціативи переплітаються в одну історію. Це історія гурту, який виріс із студентської аудиторії, але не втратив відчуття близькості з тими, хто приходить у залу – чи то на 400, чи на понад 4000 людей.
